Запитання священнику

4 комментария

1. 

   Діма 28.04.2013

   Чому Різдво Христове святкується в установлену дату 7 січня, а Пасха за змінним календарем?

   Ответ
2. 

   прот. Олег 01.05.2013

   Перші свята , які почали святкувати християни були Пасха та П’ятидесятниця. Християнська Пасха історично та по суті була , як би прив’язана до єврейської, і тут потрібно враховувати два моменти: євреї жили за місячним календарем, для християн же, важливішим було не коли святкувати, а що і як святкувати. Отже для християн існувало різноманіття, щодо часу святкування Пасхи, яке спочатку не визивало суперечок. Спочатку християни, святкуючи Пасху, не відокремлювали воскресіння від страждань та смерті Христових, тобто Пасхою називалось те, що в нас — страсна седмиця та Воскресіння разом. Часто цей день або кілька були пісними, та поступово Воскресіння відокремлюється. Виникає дві основні традиції святкування Пасхи: одні святкували разом з євреями 14 числа місяця Нісана (тобто в числі), як правило в цей день святкували Пасху хресну, а на наступний день Пасху воскресіння (теж який би день тижня не приходився); інші вважали, що Пасха повинна відзначатись обов’язково в неділю, тому святкували Воскресіння в неділю, що наступала після 14 Нісана. Приблизно в середині другого століття починаються суперечки з приводу святкування Пасхи, виникає потреба в одноманітному образі святкування. Це питання розглядали декілька соборів. В кінці-кінців було прийняте рішення святкувати Пасху по другому варіанту (тобто в неділю).
   В 325р. на І Вселенському соборі покладено в основу визначення Пасхи за Юліанським календарем в. З перерахунку на Юліанський календар визначення Пасхи стало мати такий вигляд: Пасха святкується в першу неділю, що наступає після першого повного місяця (плнолуния), який в свою чергу йде в самий день, або після весіннього рівнодення. По цій причині Пасха являється святом рухомим, як і свята, що зв’язані з нею ( Вознесіння, П’ятидесятниця, Вхід Господній в Єрусалим ).
   Різдво Христове стало святкуватися пізніше, в ІІ ст., на заході, в ІІІ ст., на сході. В часі воно не пов’язане з Пасхою, тому святкується в числі.

   Ответ
3. 

   Андрій 13.05.2013

   Чи можуть злі духи піднебесної читати наші помисли, чи відкрито це їм?

   Ответ
4. 

   прот. Олег 15.05.2013

   Злі духи не можуть читати наших помислів, але можуть їх нам навіювати (внушать) , та бачачи нашу реакцію або дії, знати прийняли ми їх чи ні. Крім того маючи тисячі років досвіду спокушати людей, вони можуть дещо і вгадувати.
   Може скластися така, досить стандартна, ситуація: людина звертається за «допомогою» до служителів диявола; називати вони себе можуть ким завгодно: служителями Божими, посланцями інших цивілізацій, тощо., (слід зауважити, що такі люди, як екстрасенси, медіуми, ворожки, бабки-знахарки та ін., до церкви та Бога ніякого відношення не мають, див.(Втор.18; 10,11., Лев. 19; 31., Исх. 22; 18.)) всі вони або мають зв’язок з нечистими духами, або ж просто шарлатани, та для того, щоб ввести людину в довіру вони можуть відкрити людині інформацію, яку, крім цієї людини, ніхто не міг знати. Це може бути, щось з минулого; «пророцтво», яке в найближчому майбутньому може збутись; або ж таємні помисли, наміри чи бажання, про які нікому не було сказано. В людини, яка немає досвіду духовного життя, це може викликати враження, подив та довіру. Та з висновками поспішати не потрібно. Справа в тім, що невидимий світ духів поряд з нами, хоч ми його і не бачимо, тобто поряд з нами і ангели-хранителі, і духи нечисті, яких безліч. Звідси зрозуміло, що наше минуле може бути відомим не тільки нам, але й бісам, які в свою чергу можуть відкрити його своїм служителям. Що стосується майбутнього, то володіючи інформацією про нас, наші страсті , пороки , інтереси, характер та ін., можуть здогадуватись, і хоч часто помиляються, іноді вгадують. Таємні ж помисли, наміри чи бажання, це, як правило, помисли бісівські навіяні нам, та прийняті нами.
   Все це з однією ціллю – відволікти людину від Бога і погубити її. Однак слід знати і те, що біси не можуть заставити нас виконувати свою волю насильно, їх сила над нами знаходиться в нашій свободі, тобто, коли ми довіряємо їм, добровільно підкоряємось їм, виконуємо їх волю, , тільки тоді потрапляємо до них в рабство.

   Ответ